Загальна характеристика України - OXFORDST.RU

Загальна характеристика України

Матеріал на тему: «Загальна характеристика господарства України»

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Загальна характеристика господарства України

Матеріальні і духовні цінності створюються працею людей. В Україні працюють тисячі підприємств (заводів, фабрик, шахт, рудників, селянських господарств), що виробляють промислові товари, продукти тощо, і установ та закладів (шкіл, лікарень, бібліотек, театрів), що надають певні послуги. Сукупність підприємств, установ, закладів, які виробляють однорідну продукцію чи надають послуги, що задовольняють однорідні потреби, утворюють галузі. Наприклад, сільське господарство — це сукупність підприємств, що виробляють рослинницьку і тваринницьку продукцію (зерно, молоко, м’ясо тощо), галузі охорони здоров’я — сукупність закладів, що попереджують хвороби і лікують людей.

Великими галузями є промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, освіта, охорона здоров’я. Усі вони тісно пов’язані між собою і разом утворюють господарство (господарський комплекс), або економіку, країни.

Оскільки кожна галузь має свою спеціалізацію, то між ними відбувається обмін продукцією чи послугами.

Отже, господарство країни — це система виробництва, обміну і розподілу та споживання продуктів, що історично склалась і розвивається на її території.

Cклад, співвідношення і зв’язок між галузями утворюють галузеву структуру господарства.

Розрізняють галузі виробничої сфери, підприємства якої виробляють матеріальні цінності, і галузі невиробничої сфери, тобто заклади, що задовольняють різноманітні соціальні та духовні запити людей.

Основна галузь виробничої сфери — промисловість, що поділяється на важку промисловість (підприємства групи «А» — виробляють електроенергію, машини, устаткування) та легку й харчову (підприємства групи «Б»). На всю промисловість припадає близько 60% вартості продукції виробничої сфери. До важливих галузей виробничої сфери належить також сільське господарство, будівництво, транспорт, зв’язок. Галузі невиробничої сфери (житлове і комунальне господарство, охорона здоров’я, освіта, наука, культура, мистецтво) хоч і не створюють безпосередньо матеріальних цінностей, але необхідні для розвитку виробництва.

Промислові товари, продукти харчування, різні послуги люди виробляють і надають за допомогою засобів виробництва. Засоби виробництва — це поєднання засобів праці (машини, устаткування, інструменти, транспорт, зв’язок, земля, виробничі споруди) і предметів праці (те, на що спрямована праця людини — видобуток корисних копалин, обробка сировини, наприклад дерева, бавовни, металу тощо).

Зрозуміло, що завод, фабрика чи шахта не зможе нормально функціонувати без забезпечення транспортом, зв’язком, електроенергією, водою, лікарським обслуговуванням робітників та їх сімей, тобто підприємств і закладів, які дістали назву об’єктів інфраструктури. Розрізняють об’єкти виробничої інфраструктури (транспортні шляхи, лінії електропередачі, водопроводи, склади та ін., тобто споруди, що не беруть безпосередньо участі у випуску продукції, але сприяють цьому), і об’єкти соціальної інфраструктури (послуги з виховання дітей, освіти, культури, охорони здоров’я, соціального забезпечення).

Найважливіший показник розвитку господарства — продуктивність праці, що визначається величиною всієї продукції, виробленої за рік у країні, чи її окремих галузей, підприємств у розрахунку на одного працюючого.

Цей показник відбиває два протилежних за характером шляхи розвитку господарства — екстенсивний та інтенсивний. За екстенсивного шляху розвитку економіки будують нові підприємства, залучають додаткову кількість робітників, розширюють посівні площі, збільшують поголів’я худоби. Інтенсивний шлях розвитку передбачає застосування передових технологій, кращу організацію виробництва і праці, залучення кваліфікованих кадрів, тобто нарощування виробництва відбувається на основі зростання продуктивності праці.

Підприємства виробничої сфери і заклади невиробничої, так само як і населення, розміщені по території країни нерівномірно. Різноманітність поєднання, взаємозв’язки і взаєморозташування підприємств і закладів та населених пунктів формують територіальну структуру господарства. Формами цієї структури є промислові пункти, центри, вузли, райони. Вони — основа формування територіально-виробничих комплексів (ТВК).

Промисловий пункт — це промислове підприємство разом з поселенням, яке виникло при ньому (наприклад, вугільна шахта з робітничим поселенням). Промисловий центр — це вже місто або селище міського типу, де зосереджено кілька підприємств (більшість районних центрів). У разі, коли на обмеженій території кілька підприємств мають спільну інфраструктуру і трудові ресурси, формується промисловий вузол (середні міста Донбасу з прилеглими робітничими поселеннями). Промисловий район — це територіальне поєднання однієї або кількох галузей, між якими здійснюються виробничі зв’язки. До його складу входять промислові вузли, промислові центри, промислові пункти (Донбас, Придніпров’я). У промислових районах виділяють ще промислові агломерації — скупчення підприємств різних галузей промисловості у формі промислових центрів або вузлів, розташованих на порівняно невеликих територіях (наприклад, Донецько-Макіївська, Запорізька).

Актуальним у нашій країні є визначення сучасних підходів до обґрунтування розміщення нових виробництв. Раніше це питання вирішувалося з центру адміністративними вказівками. Адже всі господарські об’єкти були державними. У ринкових умовах першорядну роль відіграють економічні важелі. Власник тепер сам вирішує, де будувати підприємство, враховуючи цілий комплекс чинників (наявність інфраструктури, сировини, робочої сили, ринку збуту). Тим часом держава зацікавлена в такому будівництві, оскільки це сприятиме працевлаштуванню безробітних, надходженню податків від підприємства, що працюватиме. Щоб стимулювати людей чи фірми, що мають гроші, відкривати нові господарські об’єкти, держава може створювати для них податкові, кредитні, митні та інші пільги. Досвід функціонування вільних економічних зон у багатьох регіонах України і за кордоном засвідчує дійовість таких нових ринкових важелів регулювання територіальним розвитком.

Базове джерело: Заставний Ф. Д. Економічна і соціальна географія України. Підручник для 9 класу. 1999 р., 232 стор.

Загальна характеристика господарства України

Матеріальні і духовні цінності створюються працею людей. В Україні працюють тисячі підприємств (заводів, фабрик, шахт, рудників, селянських господарств), що виробляють промислові товари, продукти тощо, і установ та закладів (шкіл, лікарень, бібліотек, театрів), що надають певні послуги. Сукупність підприємств, установ, закладів, які виробляють однорідну продукцію чи надають послуги, що задовольняють однорідні потреби, утворюють галузі. Наприклад, сільське господарство — це сукупність підприємств, що виробляють рослинницьку і тваринницьку продукцію (зерно, молоко, м’ясо тощо), галузі охорони здоров’я — сукупність закладів, що попереджують хвороби і лікують людей.

Великими галузями є промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, освіта, охорона здоров’я. Усі вони тісно пов’язані між собою і разом утворюють господарство (господарський комплекс), або економіку, країни.

Оскільки кожна галузь має свою спеціалізацію, то між ними відбувається обмін продукцією чи послугами.
Отже, господарство країни — це система виробництва, обміну і розподілу та споживання продуктів, що історично склалась і розвивається на її території.

Cклад, співвідношення і зв’язок між галузями утворюють галузеву структуру господарства.
Розрізняють галузі виробничої сфери, підприємства якої виробляють матеріальні цінності, і галузі невиробничої сфери, тобто заклади, що задовольняють різноманітні соціальні та духовні запити людей.
Основна галузь виробничої сфери — промисловість, що поділяється на важку промисловість (підприємства групи «А» — виробляють електроенергію, машини, устаткування) та легку й харчову (підприємства групи «Б»). На всю промисловість припадає близько 60% вартості продукції виробничої сфери. До важливих галузей виробничої сфери належить також сільське господарство, будівництво, транспорт, зв’язок. Галузі невиробничої сфери (житлове і комунальне господарство, охорона здоров’я, освіта, наука, культура, мистецтво) хоч і не створюють безпосередньо матеріальних цінностей, але необхідні для розвитку виробництва.

Промислові товари, продукти харчування, різні послуги люди виробляють і надають за допомогою засобів виробництва. Засоби виробництва — це поєднання засобів праці (машини, устаткування, інструменти, транспорт, зв’язок, земля, виробничі споруди) і предметів праці (те, на що спрямована праця людини — видобуток корисних копалин, обробка сировини, наприклад дерева, бавовни, металу тощо).
Зрозуміло, що завод, фабрика чи шахта не зможе нормально функціонувати без забезпечення транспортом, зв’язком, електроенергією, водою, лікарським обслуговуванням робітників та їх сімей, тобто підприємств і закладів, які дістали назву об’єктів інфраструктури. Розрізняють об’єкти виробничої інфраструктури (транспортні шляхи, лінії електропередачі, водопроводи, склади та ін., тобто споруди, що не беруть безпосередньо участі у випуску продукції, але сприяють цьому), і об’єкти соціальної інфраструктури (послуги з виховання дітей, освіти, культури, охорони здоров’я, соціального забезпечення).
Найважливіший показник розвитку господарства — продуктивність праці, що визначається величиною всієї продукції, виробленої за рік у країні, чи її окремих галузей, підприємств у розрахунку на одного працюючого.
Цей показник відбиває два протилежних за характером шляхи розвитку господарства — екстенсивний та інтенсивний. За екстенсивного шляху розвитку економіки будують нові підприємства, залучають додаткову кількість робітників, розширюють посівні площі, збільшують поголів’я худоби. Інтенсивний шлях розвитку передбачає застосування передових технологій, кращу організацію виробництва і праці, залучення кваліфікованих кадрів, тобто нарощування виробництва відбувається на основі зростання продуктивності праці.

Читайте также  Взаимосвязь социологии и социальной работы

Підприємства виробничої сфери і заклади невиробничої, так само як і населення, розміщені по території країни нерівномірно. Різноманітність поєднання, взаємозв’язки і взаєморозташування підприємств і закладів та населених пунктів формують територіальну структуру господарства. Формами цієї структури є промислові пункти, центри, вузли, райони. Вони — основа формування територіально-виробничих комплексів (ТВК).
Промисловий пункт — це промислове підприємство разом з поселенням, яке виникло при ньому (наприклад, вугільна шахта з робітничим поселенням). Промисловий центр — це вже місто або селище міського типу, де зосереджено кілька підприємств (більшість районних центрів). У разі, коли на обмеженій території кілька підприємств мають спільну інфраструктуру і трудові ресурси, формується промисловий вузол (середні міста Донбасу з прилеглими робітничими поселеннями). Промисловий район — це територіальне поєднання однієї або кількох галузей, між якими здійснюються виробничі зв’язки. До його складу входять промислові вузли, промислові центри, промислові пункти (Донбас, Придніпров’я). У промислових районах виділяють ще промислові агломерації — скупчення підприємств різних галузей промисловості у формі промислових центрів або вузлів, розташованих на порівняно невеликих територіях (наприклад, Донецько-Макіївська, Запорізька).

Актуальним у нашій країні є визначення сучасних підходів до обґрунтування розміщення нових виробництв. Раніше це питання вирішувалося з центру адміністративними вказівками. Адже всі господарські об’єкти були державними. У ринкових умовах першорядну роль відіграють економічні важелі. Власник тепер сам вирішує, де будувати підприємство, враховуючи цілий комплекс чинників (наявність інфраструктури, сировини, робочої сили, ринку збуту). Тим часом держава зацікавлена в такому будівництві, оскільки це сприятиме працевлаштуванню безробітних, надходженню податків від підприємства, що працюватиме. Щоб стимулювати людей чи фірми, що мають гроші, відкривати нові господарські об’єкти, держава може створювати для них податкові, кредитні, митні та інші пільги. Досвід функціонування вільних економічних зон у багатьох регіонах України і за кордоном засвідчує дійовість таких нових ринкових важелів регулювання територіальним розвитком.

Базове джерело: Заставний Ф. Д. Економічна і соціальна географія України. Підручник для 9 класу. 1999 р., 232 стор.

Украина. Общая характеристика страны

Новые аудиокурсы повышения квалификации для педагогов

Слушайте учебный материал в удобное для Вас время в любом месте

откроется в новом окне

Выдаем Удостоверение установленного образца:

Описание презентации по отдельным слайдам:

Описание слайда:

Україна
Украина
Ukraine
Общая характеристика страны

Описание слайда:

Украи́на (укр. Україна) — государство в Восточной Европе, на юге омывается Чёрным и Азовским морями. На востоке, северо-востоке и севере граничит с Россией, на севере — с Белорусью, на западе — с Польшей, Словакией и Венгрией, на юго-западе — с Румынией и Молдавией.
Независимость получила 24 августа 1991 года. Столица – город Киев.

Беларусь
Россия
Польша
Молдова
Румыния
Украина
Словакия
Венгрия
Черное море
Азовское море

Описание слайда:

Географическое положение
Территория Украины имеет размеры 1316 км с запада на восток и 893 км с севера на юг и лежит приблизительно между 52°20’ и 44°20’ северной широты и 22°5′ и 41°15′ восточной долготы.
Общая площадь Украины составляет 603700 км², что составляет 5,7 % территории Европы и 0,44 % территории мира, 43-я в мире. Украина является самой большой страной, площадь которой расположена полностью на территории Европы. Вторая по размеру территории страна в Европе.

Описание слайда:

Происхождение названия Украины

От общеславянского «оукраина», «пограничная область», которое впервые было применено к пограничным территориям Киевской Руси;
топоним «Украина» произошел от старославянского «украяти» (т.е. выделить, вырезать часть из общего);
название Украины происходит от слова «край», «країна» то есть просто «страна», «земля заселенная своим народом», а «украинец» означало «соотечественник»;
Заметка: В современном русском языке правильное словоупотребление предлогов «на» или «в» перед названием Украины иногда считают спорным вопросом. Профессор В. В. Лопатин указывает, что исторически нормативным является употребление «на Украину», «с Украины», «на Украине», но «в государстве Украина». В справочнике Д. Э. Розенталя сказано, что следует писать «в Украину», «из Украины», «в Украине» . Как указывает справочная служба грамота.ру, «в 1993 году по требованию Правительства Украины нормативным следовало признать варианты „в Украину“ и соответственно „из Украины“.

Описание слайда:
Описание слайда:

Административное деление
Украина делится на 24 области, 2 города центрального подчинения и территориальная автономия — Автономная Республика Крым.
Крупнейшие города
Киев — историческая столица Киевской Руси и современной Украины на реке Днепр, «мать городов русских». Старинные соборы и монастыри, широкие бульвары, красивые виды и разнообразие культурных заведений.
Львов — средневековый «старый город» и уникальная архитектура с польскими и немецкими элементами.
Одесса — порт на Чёрном море, множество пляжей и уникальная смесь различных культур.
Ялта — оздоровительный курорт на Южном берегу Крыма.
Севастополь — порт на Черном море.
Чернигов — старинный город с множеством памятников древнерусской архитектуры.

Описание слайда:

На 01.08.2007
Население :
46 294 180 чел.,
25 –я в мире
Плотность :
76,9 чел./км²
Население Украины

Описание слайда:

Национальный состав
Украинцы – 77,8 %;
Русские – 17,3 %;
Белорусы – 0,6 %;
Крымские татары – 0,5 %;
Молдаване – 0,5 %;
Болгары – 0,4 %;
Венгры – 0,3 %;
Румыны – 0,3 %;
Поляки – 0,3 %;
Евреи – 0,2 %;
Греки – 0,2 %;
Армяне – 0,2 %
Татары – 0,2 %.

Описание слайда:

Язык
Государственным языком Украины является украинский язык. В последнее время на Украине много внимания уделялось статусу русского языка, однако, согласно последним социологическим исследованиям, количество людей, считающих родным языком русский, уменьшилось, а наибольшее число респондентов высказалось за единственный государственный язык — украинский.
Помимо носителей русского языка, в некоторых регионах Украины проживают также компактные, но гораздо меньшие группы носителей венгерского, молдавского, румынского, польского, крымскотатарского и других языков. Кроме того, в неформальном общении в Закарпатье используются, в основном местные говоры (русинский язык).

Описание слайда:

Религия
Из 47 млн населения верующими себя называют 29 млн, или 62 %. При этом посещают храмы регулярно около 5 млн человек.
Наиболее распространенные религии:
Православие (без определенной юрисдикции) – 16 %
Украинская Православная Церковь (Московский Патриархат) — 9 %
Украинская Православная Церковь Киевского Патриархата — 19 %
Украинская Автокефальная Православная Церковь — 1,7 %
Католичество восточного обряда
Украинская Греко-Католическая Церковь — 6 %
Римско-католическая церковь — 2 %
Протестантство – 3 %
Иудаизм
Ислам (особенно среди крымских татар).
Атеисты – 38 %.
На Украине около 140 000 человек являются Свидетелями Иеговы.

Описание слайда:

Экономика Украины
Наиболее развитыми отраслями народно-хозяйственного комплекса Украины являются тяжёлая промышленность, транспорт и энергетика.
Наиболее развитые в экономическом отношении регионы — Донбасс (Донецкая область и Луганская область), Приднепровье (Днепропетровская область и Запорожская область), а также города Киев, Харьков, Одесса и Львов.

Описание слайда:
Описание слайда:

Промышленность
Угольная промышленность
Основные отрасли — добыча каменного и бурого угля.
Металлургия
Основные отрасли — чёрная и цветная металлургия, коксохимия, трубопрокатное производство.
Химическая промышленность
Химическая промышленность работает в едином комплексе с металлургией, используя побочные продукты металлургии и коксовой промышленности для производства азотных удобрений, лаков, красок, медикаментов. Фосфориты, соли калия и поваренная соль используются для производства минеральных удобрений, сера — для производства серной кислоты. Нефть и газ — как местные, так и импортированные — используются для производства синтетического каучука и синтетических волокон.
Машиностроение
Представлено главным образом тяжёлое, транспортное, электротехническое машиностроение, производство самолётов, судов, военно-космической техники, точного оборудования.
Лесная промышленность
Лесные ресурсы Украины очень ограничены, лесистость территории — 14,3 %. Основные массивы лесов сосредоточены в Карпатах, в Полесье и в горах Крыма. Распространены ценные породы деревьев — бук, дуб, ель, сосна, ясень.
Энергетика
Украина относится к странам, лишь частично обеспеченным традиционными видами первичных энергоресурсов. Энергетическая зависимость страны от поставок органического топлива составляет около 65 %, в то время как в странах ЕС этот показатель равен в среднем 51 %.
Электроэнергетика
Украина является экспортёром электроэнергии. По данным государственного предприятия внешнеэкономической деятельности «Укринтерэнерго», в 2006 году Украина экспортировала 10,5 млрд кВт·ч электроэнергии. Основными её покупателями являются Венгрия, Польша, Словакия, Румыния и Молдавия.

Читайте также  Коммуикация. Коммуникационный процесс, его этапы и элементы
Описание слайда:

Финансы
Кстати, состоянием на февраль 2008 года Украина состоит в таких организаторских клубах,как ВТО,СНГ и в клубе франкоязычных Франкофонии.

Описание слайда:

Украина представляет собой унитарную парламентско-президентскую республику.
Президент – Виктор Ющенко
Премьер-Министр – Юлия Тимошенко
Правительство — Кабинет министров Украины.
Высший законодательный орган — Верховная рада Украины. Последние парламентские выборы прошли в 2007 году.
Основные парламентские партии и блоки (по количеству депутатов в Верховной раде по данным ЦИК):
Партия регионов (175 мандатов),
Блок Юлии Тимошенко (156),
Наша Украина — Народная самооборона (72),
Коммунистическая партия Украины (27),
Блок Литвина (20).

Описание слайда:

Туризм на Украине
Украина — страна с развитым туризмом, которую посещают ежегодно более 15 миллионов туристов (18,9 млн. в 2006), прежде всего из Восточной Европы, а также Западной Европы, США и Японии.
Крым — тропический климат, знаменитые морские курорты и горные ландшафты.
Карпаты — горные ландшафты с обширными возможностями для горных лыж и пеших прогулок, оздоровляющие источники минеральных вод.
Побережье Азовского моря — пляжные курорты.
Днепр — круизы, пляжный отдых, рыбалка, серфинг.
Виза
Гражданам России, стран СНГ, Европейского Союза, США, Канады, Швейцарии и Японии не нужна виза при пребывании не дольше 3 месяцев.

Описание слайда:
Описание слайда:

Календарь заметных событий
9 марта 2008 — Масленица. Нужно ехать в Пирогово — есть блины, шашлыки, кататься на лошадях, смотреть Украинские хатки
25 мая 2008 — Киев: день города
Лето 2008 — Открытие Казантипа
22 июня 2008 — Ночь на Ивана Купалы
середина августа — Праздник Нептуна в Коктебеле
Август 2008 — Сорочинская ярмарка
последние выходные сентября 2008 — Львов: день города
декабрь 2008 — Начало снежного сезона в Карпатах
25 декабря 2008 — Католическое Рождество

Если Вы считаете, что материал нарушает авторские права либо по каким-то другим причинам должен быть удален с сайта, Вы можете оставить жалобу на материал.

Загальна характеристика та структура Конституції України.

Структура Конституції:

I Загальні засади.

II. Права, свободи і обов’язки людиниі громадянина.

ПІ. Вибори. Референдум.

IV. Верховна Рада України.

V. Президент України.

VI. Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади.

IX. Територіальний устрій України.

X. Автономна Республіка Крим.

XI. Місцеве самоврядування.

ХП. Конституційний суд України.

XIII. Внесення змін до КонституціїУкраїни.

XIV. Прикінцеві положення.

XV. Перехідні положення.

2 . Конституція України про основні засади конституційного ладу

Державний лад — це система основних політико-правових, економічних, соціальних відносин, які закріплюються державно-правовими (конституційно-правовими) нормами.

Конституційний лад— це сукупність соціальних відносин, які регламентують юридичну організацію державного і суспільного ладу, політико — правову основу формування громадянського суспільства і правової держави, порядок забезпечення прав і свобод людини і громадянина.

Засади конституційного ладу— це система загальних принципів організації державної влади, взаємовідносини держави з людиною та інститутами громадянського суспільства.

Принцип народовладдяотримав закріплення в ст. 5 Конституції України: “Носієм суверенітету єдиним джерелом влади в Україні є народ”.

Конституція визначає Україну як суверенну і незалежну демократичну, соціальну, правову державу.

Демократична держава — держава, що базується на визнанні та втіленні в суспільну практику таких принципів конституційного устрою, як народовладдя, політичний плюралізм, свобода й рівність громадян, реальність і невід’ємність прав людини тощо.

Соціальна держава —держава, зорієнтована на здійснення широкої та ефективної соціальної політики, яка має втілюватись у реальності прав людини й громадянина, в існування доступних та ефективних систем освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення, у підтримку малозабезпечених прошарків населення тощо.

Правова держава — це держава, в якій забезпечується верховенство права, послідовно проводиться принцип поділу влад та визнаються і гарантуються права і свободи людини і громадянина.

Необхідною передумовою конституційного ладу в будь-якій державі є її суверенність.

Державні символи— це встановлені Конституцією або спеціальними законами особливі розпізнавальні знаки даної держави, які уособлюють її суверенітет, а в деяких випадках мають і певний історичний чи ідеологічний зміст. Конституція України встановлює такі символи нашої держави — Державний Прапор, великий і малий Державні Герби, Державний Гімн — і викладає їх загальну характеристику.

Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України і визначається законом. Закон“Про мови в Українській РСР” від 28 жовтня 1989 р. містить 6 розділів і визначає державний статус української мови.

Одним з виявів суверенітету держави є встановлення громадянства.

Громадянство України — це юридична належність особи до держави Україна, що визначає постійний правовий зв’язок цієї особи з державою, який виявляється у взаємних правах та обов’язках.

· В Україні конституційно закріплено принцип верховенства права, на якому ґрунтується і сама Конституція.Конституція має вищу юридичну силу.

Форма держави передбачає три елементи: форму державного прав­ління, державного устрою та політичний (державний) режим. Конституція дає чітке визначення усіх їх:

— за формою державного правління Україна е республікою;

— за формою державного устрою — унітарна держава з автономним утворенням у вигляді Автономної Республіки Крим;

— за формою політичного (державного) режиму Україна — демократична держава.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

§ 14. Загальна характеристика промисловості України (підручник)

ТЕМА 9. ПРОМИСЛОВІСТЬ УКРАЇНИ: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

§ 14. Загальна характеристика промисловості України

1. Пригадайте, що називається галуззю господарства.

2. До якої сфери господарства і якого сектора економічної діяльності належить промисловість?

ПРОМИСЛОВІСТЬ ЯК ГАЛУЗЬ МАТЕРІАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА. Промисловість є однією з великих галузей господарства, яка тісно пов’язана з науково-технічним прогресом і має вирішальний вплив на рівень розвитку суспільства. Це галузь матеріального виробництва, що є сукупністю підприємств (фабрик, заводів, електростанцій, шахт, рудників тощо), на яких виробляють знаряддя праці та іншу продукцію для самої промисловості і для інших галузей господарства, а також видобувають сировину і паливо, виробляють енергію, заготовляють ліс, обробляють і переробляють продукцію, одержану в промисловості або в сільському господарстві.

Промисловість є провідною галуззю гос подарства України. В її складі виділяють видобувні і обробні галузі. Видобувна промисловість займається видо­ бутком різних видів палива і сировини з надр Землі, тому її розвиток і поширення залежать від розміщення і запасів корисних копалин.

До обробної промисловості відносяться галузі, які займаються об робкою чи переробкою сировини і напівфабрикатів. Це — машинобу дування, металургія, деревообробна та інші галузі.

За видом продукції, що випускається, галузі об’єднують у важку, легку і харчову промисловість. Сукупність галузей, які виробляють сировину, паливо, знаряддя праці, складає важку промисловість. До неї належать паливна, електроенергетична, металургійна, хімічна, маши нобудівна, лісова і деревообробна, промисловість будматеріалів. До легкої відносять галузі промисловості, які виробляють товари народного спо живання — одяг, взуття, тканини, парфумерію та ін. Харчова промис­ ловість об’єднує галузі, що виробляють продукти харчування.

Іноді для того, щоб розрізнити галузі за використанням їхньої про дукції, вдаються до поділу галузей промисловості на галузі груп «А» і «Б». До групи «А» відносять галузі, які випускають засоби виробництва, а до групи «Б» — товари споживання. У такому випадку до першої групи попадають галузі важкої І деякі легкої промисловості, а до другої — деякі галузі важкої, легкої і харчова промисловість.

Читайте также  Боги Древнего Египта

ГАЛУЗЕВА СТРУКТУРА. У галузевій структурі промисловості України провідне місце традиційно займає важка промисловість — 73 % у 2004 р. (рис. 6). Її значне переважання над виробництвом товарів народного споживання постій но приводило до проблем із забезпечення населення продукцією лег кої і харчової промисловості. За останні роки в усіх галузях промисловості відбулося значне ско рочення виробництва продукції, найбільше — у машинобудуванні, хі мічній, легкій промисловості. За умови здійснення ринкових перетворень Україна зможе поступово збільшити випуск конкурентоспромож ної продукції; для цього вона має як значні природні ресурси, так і висококваліфіковані кадри. Вже зараз багато промислових виробів (метал, літаки, ракетоносії, тканини, швейні вироби, продовольчі товари тощо) користуються великим попитом на світовому ринку.

Мал. Промисловість

ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ. На розміщення підприємств окремих галузей промисловості впливають різні чин ники, зокрема:
а) природні (рельєф, водні ресурси); б) техніко-економічні (енергетичний, сировинний, транспортний, споживчий, економіко-географічне положення); в) демосоціальні (трудові ресурси, споживчий, соціальна інфраструктура). Ці фактори тісно пов’язані між собою і своєрідно впливають на розміщення підприємств різних галузей, залежно від технологічних особливостей виробництва.

Основним чинником розміщення промислових підприємств донеда вна був економічний, тобто прагнення максимальних обсягів виробниц тва при мінімумі затрат. Тепер провідними стають чинники соціально-економічні (робочі місця, задоволення попиту на товари народного спо живання) та соціально-екологічні (збереження чистого довкілля).

ЕЛЕМЕНТИ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ. На території України промисловість роз міщена нерівномірно. Основними елемен тами її територіальної структури є промис лові пункти, центри, вузли, агломерації і райони.

Промисловий пункт — це населений пункт, в якому є тільки одне промислове підприємство.

Промисловий центр — це населений пункт, в якому розміщено де кілька промислових підприємств, не поєднаних між собою виробни чими зв’язками.

Промисловий вузол — це один або декілька близько розташованих промислових центрів, в яких розміщені підприємства, що мають між собою тісні виробничі та економічні зв’язки. При наявності значного центру вузол може перетворитися на промислову агломерацію. Поєд нанням вузлів та агломерацій, що мають взаємозв’язки, на певній те риторії В Україні сформувалися чотири багатогалузеві промислові райони: утворюється промисловий район.

Донецький, Придніпровський, Прикарпатський і Прибузький . Найбіль ший з них — Донецький — спеціалізується на вугільній, електроенергетичній, металургійній, машинобудівній та хімічній промисловості. Придніпровський промисловий район відзначається розвитком елект роенергетики, хімічної, машинобудівної та металургійної промисловості. Прикарпатський промисловий район виділяється нафтовою і газовою, лісовою, машинобудівною І хімічною промисловістю. Прибузький промисловий район спеціалізується на вугільній, хімічній та електроенергетичній промисловості.

Багато промислових вузлів та агломерацій знаходяться у межах про мислових районів. Донецько-Макіївська, Горлівсько-Єнакіївська , Лу ганська промислові агломерації входять, наприклад, до Донецького про мислового району; Дніпропетровсько-Дніпродзержинська, Запорізька, Кри­ ворізька — до Придніпровського району; Львівська агломерація — до Прикарпатського, а Нововолинська і Червоноградська — до Прибузького промислового району.

Поза межами промислових районів є Київська, Харківська, Одеська промислові агломерації, багато промислових вузлів (Вінницький, Полтав ський, Миколаївський, Херсонський, Сімферопольський та ін.). Всі ці елементи територіальної організації промисловості поєднані між собою різноманітними зв’язками і формують промисловий комплекс України.

ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ. В Україні структурна перебудова (ре структуризація) господарства визнана пріоритетною, бо у спадщину від соціалістич ного господарювання залишилася економіка із застарілими енерго- і ресурсномісткими технологіями, високою часткою екологіч но небезпечних виробництв з низькою їх ефективністю.

У процесі реформування промисловості виявилося, що її структура не раціональна: в ній — значна частка важкої промисловості, передусім галу зей, які обслуговують військово-промисловий комплекс, і незначна частка галузей, що виробляють товари народного споживання. Це й зумов лює необхідність розвитку галузей легкої і харчової промисловості, що, в свою чергу, зменшить залежність України від імпорту найнеобхіднішої продукції. Для України характерна також висока частка гірничодобувної промисловості у випуску промислової продукції, а звідси — й експорт різноманітної мінеральної сировини (будівельних матеріалів, залізних І марганцевих руд, солі, сірки та ін.). Це призводить до великих втрат, бо сировина реалізовується на світовому ринку за низькими цінами. Необ хідний розвиток галузей обробної промисловості, підвищення ЇЇ конкур ентоздатності на світовому ринку.

Важливе значення має реструктуризація машинобудівного комп лексу, оскільки в ньому створювалися засоби виробництва для всьо го національного комплексу колишньої держави. Необхідна організа ція нових виробництв, які завершували б технологічні цикли, пере­ орієнтація підприємств на випуск нових видів машин і устаткування, які користуються найбільшим попитом як в Україні, так і за рубежем. Важливу роль у цьому відіграють конверсія підприємств військово- промислового комплексу та вкладання іноземних інвестицій.

Важливе значення для економіки України має удосконалення струк тури паливно-енергетичного комплексу, зменшення енергозатратності галузей промисловості.

Розвиток легкої і харчової промисловості в Україні пов’язаний із впровадженням нових форм організації виробництва, створенням мережі малих підприємств, які б випускали продукцію широкого асорти менту і могли б швидко переорієнтовуватись на потреби ринку. Маючи достатню кількість трудових ресурсів, потужну сировинну базу, Україна може не тільки вирішити свої внутрішні проблеми щодо за безпечення населення промисловими товарами народного споживання, але й стати важливим експортером цієї продукції на світовий ринок.

Запам’ятайте

Промисловість є галуззю матеріального виробництва, в яких виробляють знаряддя праці та іншу продукцію для різних галузей господарства, а також видобувають сировину і паливо, обробляють і переробляють продукцію, одержану в промисловості або в сільському господарстві.

Промисловість поділяється на видобувну і обробну, а також на важку, легку і харчову. Кожна з цих груп є сукупністю менших галузей, підгалузей, виробництв.

У галузевій структурі промисловості України провідне місце традиційно займає важка промисловість.

Під впливом різних чинників ( природних, техніко-економічних, демосоціальних формується територіальна структура промисловості. Основними елемен тами її є промис лові пункти, центри, вузли, агломерації і райони.

Запитання і завдання

1. Що називається промисловістю?

2. Яке значення промисловості у розвитку господарства країни і суспільства загалом?

3. Які галузі займають провідне місце у промисловості?

4. Які елементи територіальної структури промисловості поширені в Укра їні?

5. Назвіть напрямки підвищення ефективності промислового виробництва в Україні.

6. Вкажіть головні, на вашу думку, шляхи реструктуризації промисловості в Україні.

Практична робота 5

Складіть схему галузевої структури промисловості України.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: